14-12-2010

589

МИ РЯТУВАЛИ СВІТ

В Чорнобиль нас покликала сурма.
Пішли полки в бузковий первоцвіт.
Щоб не настала ядерна зима,
Ми йшли туди, ми рятували світ!

Хоч знали всі, що далі – небуття,
І може,  це останній наш політ,
Та щоб не зникло на Землі життя,
Ми йшли туди, ми рятували світ!

Нас захищав від стронцію погон,
Очей коханих чисті озерця.
Проліг між смертю і життям кордон
Через солдатські молоді серця.

Вирує знов заквітчана весна,
Як і тоді, вже понад двадцять літ.
Свою ми чашу випили до дна –
Ми там були, ми рятували світ!

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася найбільша у світі техногенна катастрофа. Через професійну недбалість і нерозумну ініціативу керівництва і  персоналу станції вийшов з-під контролю 4-й енергоблок атомної електростанції, вибух зруйнував будівлю,  і нищівні радіоактивні елементи невикористаного палива поширилися майже на всю Європу. Недоліки чи навіть гріх одних мали ліквідувати інші. І першими під стіни бунтівного реактора пішли ті, хто був вірний обов’язку і присязі – військові, часто колишні учасники бойових дій в Афганістані. Вони і закрили собою світ від загрози ядерної зими.
Наша організація „Афгано-Чорнобильське братство „Побратими” об’єднує в своїх шеренгах людей, які, пройшовши пекельними дорогами Афганістану, першими кинулись у пекло Чорнобиля на ліквідацію вселенського лиха. Серед них кавалери бойових орденів Володимир Кобенда, Віталій Волик, Василь Глюза, Володимир Грищенко, Анатолій Гурський, Микола Зуєв, Юрій Дзюба, Віталій Марченко, Геннадій Марі, Володимир Найдьонов, Адольф Сідякін, Ігор Стригін, Анатолій Сулима, Сергій Степанов, Олександр Фугалевич та інші. 
Начальник радіостанції Михайло Присяжнюк, за два тижні до того повернувшись із Афганістану, отримав наказ на відрядження до зони відчуження. Як майстер першого класу, відповідальний і підготовлений важкими умовами попередньої служби зв’язківець, він з честю виконав завдання і за два тижні передав свої обов’язки іншому „афганцю” –  Олександру  Савлуку. Сумлінно і безвідмовно виконували свої службові обов’язки Василь Ачинцев, Юрій Родіонов, Василь Коробка, Ігор Попов, Олександр Студенков, Валерій Кузьменко та інші. А полковники Олег Міхуля та Іван Грош в Афганістан були направлені безпосередньо з бойових порядків військ у Чорнобильській зоні.
Сьогодні ми шануємо і тих офіцерів і прапорщиків, наших побратимів, для яких випробування Чорнобилем було головною і останньою справою їхньої служби. Низький уклін пам’яті генералів Алекси М. Т., Мохова В. І., Смирнова І. Ю., офіцерів і прапорщиків Антонюка І. І., Дяченка Ю. Ф., Бірюкова В. І., Вакули О. Е., Кузнецова В. М., Волковського О. М., Пономарьова С. П., Антонова В. І., які рано пішли з життя через хвороби, пов’язані з виконанням завдань у Чорнобилі.
Вже вранці 26 квітня у складі оперативної групи військ у Чорнобилі були побратими Анатолій Баканов, Микола Мотилюк, Валентин Одєгов, Аркадій Муковозчик. Першим надав достовірні й  страшні дані про стан забруднення зони начальник хімічної служби Київського оперативного полку майор Олександр Судьїн.
Значний внесок у ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС Львівського оперативного полку внутрішніх військ під керівництвом полковника Михайла Гришанкова: особовий склад  з 2 травня 1986 року близько шести  місяців ніс бойову службу в зоні відчуження. Величезний обсяг робіт з інженерного забезпечення служби полку виконав майор Микола Субботін. Нелегку роботу з евакуації особового складу батальйону з охорони АЕС, підтримання морально-психологічного стану офіцерів, прапорщиків, членів їхніх сімей протягом двох перших з дня аварії тижнів здійснив заступник командира цього батальйону майор Анатолій Козелько.
В епіцентрі заходів з мінімізації впливу наслідків аварії  на навколишнє середовище разом з батальйоном МНС тимчасового складу, бійців якого сьогодні залишилось живими лише третина, був майор Валерій Лихоборов. Дезактивацією місцевості займалися безпосередньо побратими Віктор Ільченко, Володимир і Сергій Малярчуки, Віктор Баланюк, Василь Забудько та інші. Будівельні роботи і спорудження стін довкола так званого „саркофага” здійснював Микола Давиденко, а систему сигналізації на них встановлював Микола Долгіх.
Значну частину свого здоров’я залишили в зоні відчуження офіцери і прапорщики полку, спеціально створеного  1987 року для охорони периметра зони, Валерій Кузьменко, Олександр Арбузов, Володимир Коркодим, Федір Мартинюк, Святослав Ващук, Анатолій Гурський, Олександр Бабарін та інші.
Неймовірними зусиллями воїнів і цивільних ліквідаторів реактор було приборкано. Основні роботи зі спорудження укриття над ним було завершено до середини грудня 1986 року. За ініціативи громадських організацій 10 листопада 2006 року Президентом України  підписаний Указ, яким визначено установити в Україні День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 14 грудня щорічно.
Президія Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), правління „Афгано-Чорнобильського братства „Побратими”, висловлюють  щиру вдячність усім, хто брав участь у ліквідації наслідків техногенної катастрофи на ЧАЕС і рятував світ від ядерного лиха, і бажають їм доброго здоров’я, щастя і сімейного благополуччя.

Георгій ДАЦЕНКО,
голова правління ГО «Побратими», учасник бойових дій в
Афганістані.

Джерело: usva.org.ua

Переглянуто разів сторінку: 2464
Ви можете залишити запитання адміністратору на сайті
Листи та побажання надсилайте за адресою: afbrat@ukr.net


Головна | Оголошення | Новини | Документи | Фотогалерея | Архів новин | Правління | Зв'язок
Розробник: RootUa
© 2010