15-12-2010

588В історії нашого багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують серце гострим болем. Одна з них — День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, серед яких були тисячі військовослужбовців Радянської армії. Вони виявили масовий героїзм, відвагу та високий моральний дух у протистоянні ядерній стихії.
Першими військовими частинами, що прибули в район АЕС 26 квітня, був полк Цивільної оборони, мобільний загін хімічних військ і окрема рота радіаційної та хімічної розвідки Київського військового округу, які вже 27 квітня звітували про перші результати своєї праці. Опрацьована ними карта забруднення стала підставою для ухвалення рішень, зокрема щодо евакуації населення.
27 квітня в Чорнобилі під керівництвом генерал-полковника В.К. Пікалова приступила до роботи оперативна група, до якої увійшли офіцери управління начальника хімічних військ та Військової академії хімічного захисту. З аеродрому Шихан важкими транспортними літаками в район Чорнобиля була доставлена спецтехніка та прибула передова група хіміків 122-го мобільного загону. Хіміки та авіатори оперативно організували найважливішу роботу — радіаційну розвідку місцевості.
Обстеження ситуації з повітря та за допомогою бронетехніки, яке здійснили військовослужбовці, провівши розвідку навколо АЕС та на самому зруйнованому енергоблоці, дозволило встановити масштаб забруднень та руйнувань конструкцій 4-го енергоблоку. Так, 2 травня 1986 року в реакторі було 1440 градусів за Цельсієм. Потім він розігрівся до 2440. А критичними були б 2770 градусів.
Військовим пілотам довелося боротися з викидами із реактора методом тампонування сумішшю речовин: піску, борної кислоти, доломітових глин та свинцю.
У виконанні цього завдання були задіяні військові льотчики гвардійського вертолітного полку. Протягом першого дня було проведено 93 скидання, другого — 186. Зруйнований реактор засипали з 28 квітня до 12 травня. Загалом вертольоти скинули 4000 тонн піску, 500 тонн свинцю у вигляді болванок та 87 тонн дробу.
У ході ліквідації наслідків аварії на 4-му енергоблоці, майданчику ЧАЕС та в межах
30-кілометрової зони (її згодом назвали «зоною відчуження») працювали представники різних військових структур, науковці, інженерно-технічні працівники, працівники Міненерго та багатьох інших міністерств і відомств. Залишилися на своїх робочих місцях і більшість працівників станції. При цьому величезні обсяги робіт з дезактивації, будівельні тощо виконували військовослужбовці, які прибули буквально з усієї країни. Наприклад, 27-й полк хімічного захисту Середньоазійського військового округу, що дислокувався неподалік Целинограда, був переведений у район селища Хойники. Військовослужбовці полку працювали безпосередньо на 4-му енергоблоці та на законсервуванні «рудого лісу». Через його «конвеєр» пройшли тисячі солдатів, прапорщиків та офіцерів САВО та приписники з Казахстану, Киргизії й Таджикистану.
Частини інженерних військ очищали від радіоактивних відходів дах третього енергоблоку. До початку роботи туди першими піднялися розвідники-дозиметристи, за даними яких було розроблено 660 маршрутів. При виконанні цього завдання протягом вересня 1986 р. на даху відпрацювало 1021 військовослужбовець, а в грудні — при повторній його дезактивації — ще 1500 осіб.
Відповідно до рішення урядової комісії, роботи з очищення покрівлі третього енергоблоку були виконані до кінця вересня військовослужбовцями-добровольцями, середня доза опромінення яких склала 10 берів.
Однак найважливіші роботи проводили на зруйнованому 4-му енергоблоці АЕС. Крім його тампонування та дезактивації, військовослужбовці під керівництвом науковців встановили навколо розвалу захисну стіну, одночасно дезактивуючи прилеглу територію. У виконанні цих завдань було задіяно 26 інженерних батальйонів чисельністю понад 8000 осіб та до 900 одиниць спеціальної інженерної техніки. Роботи виконувалися при рівнях радіації від 5 до 370 р/год.
За спогадами військовослужбовців, споруджувати захисну стіну вирішили з трейлерів, на які встановлювалась зварна конструкція з металу. Це була свого роду рухома «опалубка» завдовжки 12 метрів, заввишки — 5 і завширшки — 7 метрів. Виконуючи це складне завдання, військові за 5 днів звели захисну стінку з 15 трейлерів.
Для цього вони обладнали спеціальні машини захисними свинцевими екранами. Перший варіант такого обладнання спецтехніки гарантував 80-разове ослаблення радіації, але цього було недостатньо, тому вдалися до другого варіанту, який дозволив зменшиш радіацію у 100 разів.
Одночасно з роботами на 4-му енергоблоці військовослужбовці докладали значних зусиль до виконання комплексної програми консервації машинної зали.
Попри намагання посилити радіаційну безпеку військовослужбовців, які брали участь у роботах з мінімізації наслідків аварії, кількість опромінених виявилась чималою. Так, якщо станом на кінець 1986 р. тільки по лінії МО СРСР з початку робіт було опромінено 66752 особи, серед яких дозу менше 25 рад одержали 46076, а дозу 25-50 рад — 2041 особа, то за 1986-1990 рр. серед 239281 військовослужбовця, які були піддані радіологічному контролю, дозу до 25 берів одержали понад 99%, а більше 25 берів (максимум 72 бери) — 2130 осіб (менше 1%).
Одразу ж після катастрофи на ЧАЕС прибули і військові медики. Вони допомагали постраждалим під час аварії, яких привезли з гострою променевою хворобою до 6-ї клінічної лікарні Москви, військовослужбовцям, які працювали в зоні впливу аварії, та цивільному населенню.
У районі Чорнобиля розгорнули п'ять повністю укомплектованих медичних батальйонів, яким довелося виконати більшість завдань замість цивільних медиків. Це були 20 медпунктів полків та п'ять радіометричних лабораторій. Для підсилення розгорнутих формувань у район катастрофи відрядили 200 висококваліфікованих лікарів (100 — з московських військово-медичних закладів та 100 — з Військово-медичної академії), 25 гематологічних бригад та 10 головних радіологів військових округів та флотів.
Активну участь у наданні медичної допомоги населенню та ліквідаторам брали фахівці медичної служби Київського, Білоруського та Прикарпатського військових округів. У цих округах для виконання робіт у зоні ЧАЕС залучили 39 медичних закладів та підрозділів із загальною чисельністю медичного складу 1468 осіб. Так, у перші дні після катастрофи зі складу 408-го окружного військового майна, зокрема 25 тис. індивідуальних аптечок, 500 наметів, 25 літрів донорської крові та альбуміну, санітарні машини, розгорнуто стаціонар на 20 ліжок. Станом на 11 травня 1986 р. робота з масового обстеження населення, що опинилось у районі радіоактивного забруднення, була практично завершена. Загалом військові медики обстежили 78 тис. осіб, при цьому виконали 36 тис. гематологічних аналізів, 79 тис. радіометричних досліджень щитоподібної залози.
У цілому протягом 1986-1987 рр. у військових госпіталях Київського, Білоруського та Прикарпатського військових округів лікувалися й обстежувалися 4500, а в окремих медичних батальйонах — 77 тис. військовослужбовців.
Перебування значних військових сил у районі Чорнобиля потребувало й організації відповідного матеріально-технічного та торговельного забезпечення. У зоні цілодобово працювали 20 автолавок (згодом їхня кількість перевищила 80) з широким асортиментом продовольчих та промислових товарів та із врахуванням потреб солдатів, сержантів, офіцерів і службовців Збройних Сил — учасників ліквідації наслідків аварії. Крім працівників військової торгівлі, в зоні працювали й побутовики — перукарі, чоботарі тощо. Загалом через підприємства військової торгівлі Київського військового округу, що перебували в чорнобильській зоні, пройшло понад 2000 спеціалістів торгівлі, громадського харчування, побутових послуг з усіх 30 військових округів МО СРСР. Так, на середину травня в районі Чорнобиля було розгорнуто 12 польових їдалень, близько 20 магазинів, до 10 чайних, працювали 82 автолавки.
Аварія на Чорнобильській АЕС стала серйозною перевіркою вміння діяти за надзвичайних обставин для керівників штабів, служб та частин Цивільної оборони СРСР, керівництву якої з 1 грудня 1986 р. уряд країни доручив очолити організацію всієї роботи з ліквідації наслідків цієї катастрофи. Для цього були залучені значні сили. З 78 з'єднань та частин Цивільної оборони 70 були сформовані саме для виконання поставленого завдання.
Незважаючи на великі проблеми і складну ситуацію, які постійно доводилося долати військовослужбовцям, уже через шість місяців з дня аварії і задіяння в її ліквідації військового контингенту майже у 90% підрозділів війська не було зафіксовано злочинів чи якихось пригод. Однак поряд з позитивною оцінкою їхньої роботи і величезною вдячністю представникам різних родів військ, що брали участь у ліквідації аварії та намаганнях мінімізації її наслідків, слід сказати і про недоліки.
Самі учасники першого періоду роботи в Чорнобилі згодом оцінювали це так: «Дійсно, багато що можна було зробити швидше або оптимізувати організацію, а дещо взагалі краще було б не робити...» Більшість учасників ліквідації наслідків аварії в перші дні не уявляли повної небезпеки, на яку вони наражалися біля реактора. А там постійно були люди, які вели спостереження, здійснювали польоти на необладнаних захистом вертольотах або тривалий час знаходилися на забруднених радіацією майданчиках блоку.
Наталія КОПАНИЦЯ Київ

Джерело: usva.org.ua

Переглянуто разів сторінку: 1116
Ви можете залишити запитання адміністратору на сайті
Листи та побажання надсилайте за адресою: afbrat@ukr.net


Головна | Оголошення | Новини | Документи | Фотогалерея | Архів новин | Правління | Зв'язок
Розробник: RootUa
© 2010